Дрозд Володимир Григорович Скачать все книги 17 Количество книг

Химерна проза.

«Білий кінь Шептало» — одне з ранніх оповідань В.Дрозда, написане в ті роки, коли після епохи жорстокої цензури література, як один з видів мистецтва, вперше розвивається в умовах практично повної свободи. В основі твору —  проблема людини, особистості і натовпу, дійсності і мрії.

Один з перших творів В. Дрозда — повість «Семирозум» (1967) прикметна документальною вірогідністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність, ліричною тональністю, казково-фантастичними елементами оповіді. Ліро-епічна форма викладу дала авторові змогу органічно переплести епічні картини історії сіверського Полісся з емоційно-проникливими, схвильованими коментарями ліричного суб’єкта — певною мірою «я» письменника. Стильовою домінантою твору є його автобіографічна основа, що зумовлює цілісний взаємозв’язок між внутрішнім світом митця і героями, безпосереднє переживання автора та емоційну оцінку думок, вчинків персонажів і відтворюваних подій.

В оповіданні «Злодій» письменник ставить і вирішує моральні проблеми, викликані протиставленням моралі, закону, з одного боку, та життя дитини, яка може померти голодною смертю — з іншого.

«Справжній літописець свого буття — сам народ, письменник — лише вуста його… Десятиліттями я записував і збирав свідчення людей, які пройшли крізь великі випробування новітнього часу, їхні поривання і надії, їхні думи, досвід їхнього життя, нерідко — трагічний, духовний пошук народу — основа цього роману». Так сам автор писав у передмові до журнальної публікації першої частини «Листя землі». Уже перша публікація привернула увагу багатьох читачів, що розуміються на високохудожньому літературному слові. Авторитетні критики називали з'яву роману подією року. Твір висунутий на здобуття Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. «Перед нами — правдива, чесна і багато в чім незвична для читача книга, — пише в передньому слові до цього видання Юрій Мушкетик. — Кращі сторінки книги — це діалог митця з вічністю, з Богом і — з часом».

Володимир Дрозд — широковідомий письменник. Він автор багатьох романів, повістей, оповідань, що перекладені російською, а також багатьма європейськими мовами.

Художники: О. І. Яцун, В. Ф. Яцун

Коротке оповідання, що стало заголовком однієї зі збірок письменника, «Крик птаха в сутінках» має інтригуючи назву і ніби повинне мати якийсь алегоричний підтекст. Птах, який сумно кричить уночі, наче «смерть віщує», нагадує нам епізоди з дитячих екранізованих казок про Бабу-Ягу, біля хатини якої жалібно й лячно кричить якийсь птах. Проте немає в оповіданні очікуваної загадковості й фантастичності. Птах кричить не на смерть, а на згадку. Похилого віку Антон, який прожив своє життя укупі із дружиною Явдохою, під упливом пташиного крику згадує щасливі моменти дитинства, коли він закохався і втратив голову, за що його мало не вбив батько. Сумний мінорний настрій передає оповідання. Життя — лише мить, яка минає дуже швидко. Чи варто його витрачати на всілякі незначні дурниці, які не залишать сліду в людській пам’яті, не порадують спогадами на старість?

Найбільш яскравими зразком химерної прози В. Дрозда є оповідання "Сонце". Алегоричність цього фантастичного оповідання не була усвідомлена тогочасною цензурою. Саме тому, можливо, його так легко було надруковано.

Роман «Пришестя» сприймається як своєрідний підсумок творчості В. Дрозда. Тут є перегук із багатьма творами письменника різних років. Жанр роману можна конкретизувати як психологізований монолог-спогад про хлопчика з фотокартки, якому були відкриті усі таємниці світу.

В авторській розповіді В. Дрозда поєдналися безпосередність дитячого сприймання (малого Хлопчика) і мудрість досвідченої людини (зрілого оповідача, який згадує свої дитячі роки). Виходячи з особисто пережитого (катаклізми дитинства — голод, жахи і трагедії війни, гірке сирітство) й спостереженого, В. Дрозд виокреслив картину дитинства цілого покоління шістдесятників, покоління духовних бунтарів проти тоталітарного рабства.

Рукопис роману «Пришестя» відзначений премією на літературному конкурсі «Шістдесятники», проведеному Спілкою письменників України та американською компанією «Кебот».

Із твором В. Дрозда «Замглай» зв'язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму. Художня умовність у В. Дрозда цілком оригінальна, несилувана, вигадливо-розкута, виростає із традицій національної «химерії» та демонології — і літературної (В. Дрозд підкреслює вплив на нього Гоголя й Лесиної «Лісової пісні»), і фольклорної — казки, легенди, переказу, бувальщини, уламків слов'янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням». Саме цей мифологизм і допомагає авторові ставити вічні питання, пов'язані з людським єством, людською природою.

Письменник блискуче переніс форму виробленого віками народного бачення — з усіма фантастичними образами й уявленнями — до свого твору.

В’язку небилиць із давньої української минувшини Володимир Дрозд «вислухає» з вуст пакульського коваля Гнатка Копитовича, але лише невеличку частинку її під назвою «Замглай» йому вдасться надрукувати на початку сімдесятих.

«Листя землі» — це нові книги однойменного роману, що, за визначенням дослідників, став «народною Біблією» українців. В основі книг — долі багатьох поколінь людей рідного письменнику поліського краю, через сприймання яких відтворюється «жорстока мудрість життя живого».

Автор висловлює глибоку вдячність людям, які свого часу надиктували йому або написали спогади про пережите. Без таких спогадів, без пошуків дослідників нашої гіркої минувшини ці книги не були б написані.

«Листя землі» — результат колективної праці народу і письменника.

Художник Олексій Яцун.

Нова автобіографічна повість відомого українського письменника, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, весела, дотепна, читається легко, захоплює гострим сюжетом. І водночас, як і більшість творів В. Дрозда, це річ серйозна, це — сміх крізь сльози. Це — глибоко-аналітична, правдива розповідь про долю славного літературного покоління шістдесятників.