Пруст Марсель Скачать все книги 27 Количество книг

Марсель Пруст (1871–1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

У романі «Полонянка», опублікованому в 1923 році, М.Пруст зображує складні людські стосунки. Марсель, засмучений пристрастю та ревнощами, ув’язнив Альбертину у своїй квартирі. Коли напад ревнощів стихає, він усвідомлює, що більше вже не кохає свою подружку, та коли ревнощі спалахують з новою силою, кохання перетворюється на страшну муку.

«Полонянка», опублікована в листопаді 1923 року, тобто через рік після смерти Марселя Пруста, перша з трьох посмертних книг, які складають «У пошуках утраченого часу». До того ж це перша частина (друга — «Альбертина зникає») з Альбертининого циклу, дуже важливого у побудові твору, передусім з огляду на його масу. Альбертина, єдиний об’єкт ревнощів Оповідача, як персонаж творить ще й дві вісі роману: спершу Ґоморру, потім Содом. Вони сходяться між собою на вечорі у Вердюренів. Звістка про смерть Берготта саме напередодні цього вечора має, серед інших завдань, мету ще раз довести факт гомосексуальних зв’язків Альбертини. Паралельно одразу постає содомська сторона, теж у зв’язку з новиною про Берґоттову смерть, завдяки згадці метрдотеля про те, як барон де Шарлюс довго пробув у пісуарі.

Переклад з французької Анатоля Перепаді

Марсель Пруст (1871—1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

У романі «Альбертина зникає», опублікованому в 1925 році, М. Пруст спробував проаналізувати механізм любовного почуття. Щойно колишня кохана Марселя, яку він уже розлюбив і спільне життя з якою почало його обтяжувати, йде від нього, як кохання і ревнощі з новою силою спалахують у його серці.

Марсель Пруст (1871-1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

Роман «Содом і Гоморра», опублікований у 1921—1922 роках, чи то не вперше в новій літературі порушує тему статевого збочення. Якщо содомітська тема дає простір крутій картині звичаїв людського суспільства, то гоморрейська розвивається вже майже лірично.

Марсель Пруст (1871 — 1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи М. Пруста «На Сваннову сторону» й «У затінку дівчат-квіток».

У романі «Ґермантська сторона» зображено звичаї вищого світу. Життя світських левів і левиць не таке вже й райдужне, як здається на перший погляд, позаяк представники цього прошарку суспільства постійно носять маски, грають відведені їм ролі навіть тоді, коли це нікому не потрібно. «Ґермантська сторона» — це книга про поезію снобізму, відчуту вразливою душею молодика, який ступив на «потертий коцик» палацу Ґермантів.

Роман «У затінку дівчат-квіток» видатного французького письменника, родоначальника сучасної психологічної прози Марселя Пруста (1871–1922) побачив світ 1919 року і того ж року був удостоєний Ґонкурівської премії.

Чарівна історія кохання, інтелектуального прозріння й епохи, за словами Андре Моруа, «повної сумного зачарування приреченості», постає на сторінках роману, який приніс авторові загальне визнання.

Разом з Джойсівською проза Пруста стала етапною в розвитку світової романістики й знаменувала народження зрілого, фундаментального модернізму.

Переклад з французької та примітки Анатоля Перепаді

Роман «На Сваннову сторону» вперше був опублікований у 1913 році. Книжка засмутила навіть доброзичливо налаштованих читачів і критиків, бо на перший погляд це був невдалий автобіографічний роман, вельми заплутаний хронологічно, з подіями, що ніяк не складалися в загальну картину. І в той же час «На Сваннову сторону» — це перший крок у світ, де минуле і сучасне створюють складний візерунок, сліди якого після Пруста можна віднайти у багатьох, зовсім різних «архітекторів» світової літератури.

В этих трёх письмах Марсель Пруст, с помощью Елены Баевской, пердстаёт в новом для российского читателя амплуа — амплуа переводчика. Мы знакомимся, конечно, не с самими переводами, но с размышлениями и сомнениями М.Пруста, переводившего знаменитую работу искусствоведа Джона Рёскина "Сезам и Лилии" в преддверии главного труда своей жизни — "В поисках потерянного времени".

Собранные в этой книге статьи и очерки известного французского писателя Марселя Пруста впервые публикуются на русском языке. Читателю, знающему Пруста как талантливого, самобытного романиста, предстоит открыть его не менее замечательный дар эссеиста. Поднятая в книге тема — защита памятников культуры, взаимоотношения государства и церкви — актуальна и по сей день.

Блестящий дебют. Грустная и галантная книга. Переиздание первого и пока единственного русского перевода, вышедшего в ленинградском издательстве «Мысль» в 1927 году.

Этот литературный памятник чудесным образом завершает почти вековую историю нашего «поиска и обретения» творчества Марселя Пруста и его времени.

Пруст, не нуждающийся вроде бы в представлении, известен русскому читателю (и вообще известен) только по монументальной эпопее «В поисках утраченного времени». На русском языке в сборниках французских новелл ХХ века выходило два или три его рассказа, весьма, впрочем, слабых. Таким образом, о периоде, предшествовавшем созданию Поисков, русскому читателю оставалось только догадываться или верить на слово критикам (правду сказать, и критических работ о Прусте на русском языке немного). Этот сборник хотя бы отчасти исправит положение.

Первую часть книги составляют статьи цикла «Против Сент-Бёва», отражающие период, когда Пруст в поисках собственного стиля создавал так называемые «пастиши», в которых симулировал стиль французских классиков. Вторую  — заметки о литературе и живописи.

Марсель Пруст (1871–1922) — знаменитый французский писатель, родоначальник современной психологической прозы. его семитомная эпопея "В поисках утраченного времени" стала одним из гениальнейших литературных опытов 20-го века.

В тексте «Германт» сохранена пунктуация и орфография переводчика А. Франковского

Новый перевод романа Пруста "Комбре" (так называется первая часть первого тома) из цикла "В поисках утраченного времени" опровергает печально устоявшееся мнение о том, что Пруст — почтенный, интеллектуальный, но скучный автор.

Пруст — изощренный исследователь снобизма, его книга — настоящий психологический трактат о гомосексуализме, исследование ревности, анализ антисемитизма. Он посягнул на все ценности: на дружбу, любовь, поклонение искусству, семейные радости, набожность, верность и преданность, патриотизм. Его цикл — произведение во многих отношениях подрывное.

"Комбре" часто издают отдельно — здесь заявлены все темы романа, появляются почти все главные действующие лица, это цельный текст, который можно читать независимо от продолжения.

Переводчица Е. В. Баевская известна своими смелыми решениями: ее переводы возрождают интерес к давно существовавшим по-русски текстам, например к "Сирано де Бержераку" Ростана; она обращается и к сложным фигурам XX века — С. Беккету, Э. Ионеско, и к рискованным романам прошлого — "Мадемуазель де Мопен" Готье. Перевод "Комбре" выполнен по новому академическому изданию Пруста, в котором восстановлены авторские варианты, неизвестные читателям предыдущих русских переводов. После того как появился восстановленный французский текст, в Америке, Германии, Италии, Японии и Китае Пруста стали переводить заново. Теперь такой перевод есть и у нас.

Марсель Пруст (1871–1922) — знаменитый французский писатель, родоначальник современной психологической прозы. его семитомная эпопея "В поисках утраченного времени" стала одним из гениальнейших литературных опытов 20-го века.

В тексте «Содом и Гоморра» сохранена пунктуация и орфография переводников А. Федорова и Н. Суриной