Борхес Хорхе Луїс Скачать все книги 4 Количество книг

Хорхе Луїс Борхес (1899—1986) — видатний аргентинський письменник, володар незліченної кількості літературних премій в Європі та Америці, одна з центральних фігур постмодерної культури, великий ерудит і запеклий книжник.

До видання увійшли прозові твори із збірок «Всесвітня історія підлоти», «Історія вічності», «Вигадані історії», «Алеф», «Нові розслідування», «Творець», в яких розкривається неоднозначний, загадковий і подекуди безжально-насмішкуватий світ захопливого митця Х. Л. Борхеса.

У збірку пародійно-детективних оповідань «Шість головоломок для дона Ісидро Пароді» увійшли твори, написані X. Л. Борхесом у співавторстві з його другом А. Б. Касаресом у 1941—1942 роках. Розслідуванням злочинів займається Ісидро Пароді — в’язень однієї з буенос-айреських тюрем. Водночас це не просто детективи. Почати б із того, що О. Бустос Домек — «автор» цих унікальних і неперевершених текстів — сам по собі теж є творінням Борхеса (і Касареса). Інтелектуал виявить у цих справді зовсім коротких оповідках цілу історію світової літератури й ознаки деконструкції жанру, а читач, який бажає насолодитися кримінальним сюжетом, — вповні ним насолодиться.

Книжка включає дві збірки оповідань майстра інтелектуально-фантастичної прози XX ст. аргентинця X. Л. Борхеса (1899–1986). Лауреат премії Сервантеса — найпрестижнішої літературної нагороди в країнах іспанської мови, Борхес принципово не писав романів, вважаючи безглуздям витрачати півтисячі сторінок на ідею, яку усно можна переповісти за кілька хвилин. Попри потужну філософську насиченість кожного оповідання, вони часто набувають пригодницької або детективної форми. «Книгу Піску» (1975) письменник вважав найкращою у своєму доробку; вона містить, зокрема, оповідання «Ульріка» — єдине на тему кохання у Борхеса. «Пам’ять Шекспіра» (1983) — найменш відома з книжок письменника, це його остання збірка власне оповідань.

«Сім вечорів» — сім публічних лекцій Борхеса, які він прочитав у театрі «Колізей» (Буенос-Айрес, Аргентина) у травні — червні 1977 року; тематика яких, як і автор — «чудодійно перетнули межі свого часу і культури». І кожна з них — витвір мистецтва, шедевр красного письменства і філософський трактат, глибоке дослідження цінностей і сенсів, які створювала світова культура впродовж тисячоліть. Усі разом вони — Борхесівський інтертекст про сутність художніх методів, уяви, сну і мислення, філософську систему буддизму і кабали, лабіринти людської історії, рефлексії про сліпоту і життя з нею.